Історія школи №13 м.Ірпеня

    Історія освіти древнього селища Гостомель, що існує вже понад п`ять століть, сягає в глибину віків. Невеличке селище Гостомель, що за переказами у сиву давнину мало назву Гостромир, розташоване за двадцять п`ять кілометрів від Києва, там, де невеличка річка Рокач, вигинаючись, зливається з Ірпенем , утворюючи маленький півострів, утопаючий в зелені садів та верболозів. Перша згадка про Гостомель сягає 1494 року, 13 жовтня. Багато бачив він за час свого існування. І страждав, і втішався безліч разів протягом 512 років. Переходив з рук литовських князів в руки польських королів, вів запеклу боротьбу за своє визволення. Одним словом, жив і творив свою славну історію, хоча довгі століття в Гостомелі не було жодного грамотного православного християнина, окрім священника та причетника.
    І тільки у
1831 – 1832 роках за сприянням одного з наступних володарів селище - поміщика Фелікса Осиповича Березовського було утворено єврейське елементарне училище. Відтоді усі члени єврейської общини мали змогу навчитись грамоті. А трохи згодом, у цьому ж таки 1832 році була створена церковно-приходська школа, де навчалось 40 дітей. Це була перша школа, де мали змогу здобувати освіту бідні селяни.
    У 1900 році розпочала свою освітянську діяльність двокласна земська школа на
170 чоловік. Та більшість дорослого населення селища все ще залишалось безграмотним, тому у 1906 році за рахунок земства при Гостомельському двокласному училищі були створені вечірні класи для дорослих, у яких навчалось до 40 чоловіків і жінок.
    “… У звітних даних за
1911 рік значиться, що всього навчалось 25 підлітків, з них - п`ять дівчат. Працювало три вчителі. У 1911 році на рік роботи вечірніх класів від Земства надійшло 278 руб., 45 коп. , які були використані таким чином :

Винагороди викладачам - 200 руб.
Підручники та навчальні прилади для слухачів - 38 руб. 45 коп.
Письмові приладдя для слухачів - 5 руб.
Освітлення - 20 руб. 75 коп.
Інші витрати ( на дрібні господарчі потреби ) - 14 руб. 25 коп.

Всього : 278 руб. 45 коп.

    У цей навчальний рік класи потребували світлових картин для чарівного ліхтаря. Завідуючий училищем пропонував Земству виділяти 10 – 15 руб. щорічно на придбання книг для того, щоб створити власну бібліотеку для загального користування.
    Вже у
1913 році чисельність слухачів у вечірніх класах збільшилась до 34 чоловік, з них дівчат - до 13 чоловік. На цей навчальний рік Земською Управою для роботи вечірніх класів виділено 248 руб. Газета “Ірпінський вісник” від 12.06.99 р. стр.13.
    Саме тут, у невеличкій двокласній школі, одержали свої початкові знання славетні гостомельчани : Шульга Михайло Сидорович - професор, доктор біологічних наук, чиє ім`я можна побачити на сторінках Української енциклопедії ; Забарило Клим Степанович - професор Львівського університету ; Шульга Іван Сидорович - головний лісничий у Пущі – Водиці.
    У спогадах Шульнги Семена Івановича, колишнього учня земської двокласної школи, ветерана праці Гостомельської школи значиться, що приміщення школи було розташоване на теріторії сучасної ветеринарної лікарні, а згодом на тому місці, де нині височіє пам`ятник Слави.

    20 – ті роки
ознаменувалися великими соціальними перетвореннями в розвитку селища. Гостомельський виконком звертає свої погляди на навчання та виховання підростаючого покоління. Не дивлячись на нестачу учительських кадрів, шкільних приміщень, учбових посібників, у Гостомелі була відкрита школа на 300 місць. Приміщення школи знаходилось спочатку на території сучасної ветлікарні, а згодом на перехресті вулиць Червоноармійскої і Леніна.
    В новій школі вчили не тільки читати й писати, педагоги дбали про різнобічний розвиток молоді, а тому вони організували роботу фотогуртка, стрілкового гуртка. Історія залишила нам ім`я вчителя фізики Хомицького Олега Івановича, який створив хоровий гурток у школі - її гордість.

    1936 р.
- рік відкриття в Гостомелі середньої школи, яку було збудовано у центрі містечка. 1 вересня нова школа гостинно відкрила свої двері дітям. Відомі імена першого педагогічного колективу, який очолив директор школи Родіон Кулицький.
    В наступному
1937 р. відбувся перший випускний бал. Атестати отримали 19 юнаків та дівчат, серед яких майбутні члени педколективу Шпак Марія Порфентіївна, Кодякова Марія Прокопіївна та Осадчий Володимир Петрович.
    40 – і роки
принесли нові випробування - окупацію селища німецько – фашистськими загарбниками. У вогненому 1941 році педколектив на чолі з директором Штілерманом Михайлом Нестеровичем випускали в життя четвертий випуск - 15 чудових юнаків та дівчат. А учні 9 – го класу так і не змогли стати десятикласниками - війна. І був серед них талановитий, музично обдарований юнак Мальчевський Леонід Антонович, який і досі екрує духовим оркестром школярів. В тяжкі часи окупації вчителі і учні школи всіми силами боролися з поневолювачами. Членами підпільної організації, що діяла в Києво-Святошинському районі, стали вчителі Кодякова М.П. , Шпак М.П., Шульга С.І. Зв`язковими між підпіллям і партизанами стали вчорашні учні, хлопчики 10 – 12 років.
    В листопаді
1943 р. прийшло визволення на багатостраждальну гостомельську землю. Відбудову школи взяли на свої тендінтні плечі жінки – педагоги : директор школи – Білик Ольга Степанівна, вчителі – Ребрик Тіна Яківна, Завірюха Фрося Мусіївна, Майкова Паша Павлівна та ін. Зранку вони проводили заняття в уцілілих кімнатах, а після обіду ставали до важкої роботи – треба було відновити школу.
    Скінчилася війна. В
1945 р. на роботу в школу приходить фронтовик, вчитель хімії Верстюк Федір Степанович. Невдовзі він стає директором школи, яку повністю буде відновлено та добудовано нове крило.
    Верстюк Ф.С. назавжди оселився в селищі, 20 років директором, а потім вчителем. В школі зустрів свою майбутню дружину, першу випускницю повоєнного випуску Онащенко Марію Олександрівну, яка згодом стала вчителем української мови і літератури. До сьогодні живе подружжя в селищі, радіє успіхам дітей та онуків, буває частим гостем в школі.
    Минали роки, зростало селище, дітей шкільного віку ставало дедалі більше. Стара школа не могла прийняти таку кількість дітей, довелося організувати навчання в дві зміни. Педколектив поставив питання перед селищною радою про будівництво нової школи.
    І ось нарешті настав довгожданний день -
13 жовтня 1994 р. В день, коли гостомельчани святкували 500 – річчя рідного селища, вони отримали чудовий подарунок - нову красуню – школу. Першим директором школи – новобудови був Пальніков О.Г., якого у 1995 р. 14 грудня, змінив на цій посаді Захлюпаний В.М. Під його керівництвом школа набувала нового розвитку, збагачувала та зміцнювала свої кращі традиції. Обладнений комп`ютерний клас, придбано сучасну комп`ютерну копіювальну техніку, обладнані 49 навчальних кабінети, бібліотеку, читальний зал, музей історії школи та історії селища Гостомель.
    Сьогодні у школі навчається 1003 учні у 37 класах. Педколектив на чолі з директором Захлюпаним В.М. докладає багато зусиль для створення необхідних умов навчання та всебічного розвитку учнів.

    7 лютого 1997 р
. в день 60 – ряччя середньої школи зусиллями педагогічного та учнівського колективів було відкрито музей школи, де зібрані і систематизовані всі матеріали, пов`язані зі школою, її працівниками та випускниками, починаючи з 30-их років ХІХ ст. до наших днів.
    У
2000 – 2001 н.р. проведено урочисте відкриття музею історії с.Гостомель.
    З 20.03.2001 року відбулась презентація шкільного сайту, автором якого є директор школи Захлюпаний Володимир Миколайович.
    З травня 2001 року школа почала випускати свою шкільну газету "Шкільний дзвінок", а з березня 2002 року вийшла електронна версія шкільної газети.
    З березня 2002 року в школі почав працювати інформаційний центр навчально-виховної роботи.
    1 вересня 2004 року в школі відкрито мультимедійний клас обладнаний проектором, демонстраційними моніторами, інтерактивною дошкою.
    З вересня 2004 року школа є науковою лабораторією інформаційних технологій навчання КОІПОПК.
    З лютого 2005 року
в школі почав працювати другий комп'ютерний клас.