Людина не вічна на цій землі.
А діла, які вона залишає по собі -
Ото корінь життя людського,
з якого згодом проросте
молоде буйне пагіння. І.Цюпа

З давніх-давен український народ найголовнішою цінністю у житті вважав здоров'я. Навіть вітаючись і прощаючись, люди бажали один одному здоров'я. Бо воно є нашим найціннішим багатством. Це те, чого людина не купить за гроші, не виміняє, не подарує.

Здорова людина прагне до праці. Вона життєрадісна, потрібна людям. Рости здоровими і сильними допомагають уроки фізкультури. Саме тому хочеться сьогодні згадати людину, яка майже 50 років присвятила себе цій справі. Це колишній вчитель фізкультури ЗОШ № 13 - Шульга Семен Іванович. Семен Іванович - людина скромна і мовчазна, не любить розповідати про себе та свої досягнення. Та краще за слова говорять вчинки.

Народився Семен Іванович у рідному Гостомелі, в сім'ї колгоспників, яка виховувала п'ятьох дітей. Було важко, але родинний затишок, материнська ласка та батьківська підтримка зростили дітей сильними, щирими, добрими. Закінчив сім класів Гостомельської школи, потім навчався у технікумі фізкультури, а в 1966 році закінчив Київський інститут фізичного виховання. З дитинства займався спортом. Це захоплення в майбутньому вплинуло на вибір ним професії.

У повсякденному труді, творчих пошуках пролітають роки. Та назавжди в пам'яті Семена Івановича лишився день, коли він вперше 31 січня 1944 року переступив поріг рідної школи, але вже не як учень, а вчитель.

На своїх уроках він використовував різні форми, методи та прийоми, які сприяли формуванню навички здорового способу життя, виховував потребу займатися фізкультурою та спортом заради зміцнення здоров'я, дбав про те, щоб ми, його вихованці, зросли сильними, спритними, швидкими та витривалими. Його робота не обмежувалася лише проведенням уроків фізичної культури. Належне місце у своїй праці він відводив підготовці спортивних змагань з легкої атлетики, волейболу, футболу, лижної підготовки. З гордістю згадує Семен Іванович імена своїх вихованців, які стали призерами на змаганнях. Це Петро Римаренко (відомий поет), Лоза Марія та Сапоненко Тетяна - волейболисти, Шульга Іван та Ткаченко Ірина - лижники та багато інших. Також вчитель займався загартуванням та оздоровленням учнів. Неодноразово водив школярів у туристичні походи, відпочивав з ними у таборах.

За свою плідну працю на педагогічній ниві Семена Івановича нагороджено знаком "Відмінник освіти", Всесоюзним знаком при комітеті фізкультури, занесено до Книги пошани комсомолу.

Все життя цієї людини - творчий неспокій, невичерпна енергія, яка живить все і всіх довкола і наполеглива праця. Саме ці якості допомогли йому вистояти у тяжкі роки Великої Вітчизняної війни. З перших місяців війни молодий боєць мужньо боронить свою Батьківщину, а з грудня 1941р. - член партизанського загону ім.МЮД. За свою мужність та відвагу нагороджений орденом Великої Вітчизнян війни, має багато ювілейних нагород.

Семен Іванович звершив подвиг - віддав учням знання, вклав у них часточку свого серця. Не одне покоління випустив він у широкий світ. Вони вже стали дорослими, стали батьками, бабусями і дідусями, але й досі пам'ятають свого доброго порадника і наставника. Згадують Семена Івановича з великою шаною і любов'ю колеги, бажають міцного здоров'я та довгих років життя.

Шкільна родина