Час іде. Ми подорослішали і востаннє переступили шкільний поріг. Дуже швидко ми розлетимось по різних куточках світу, але в пам'яті неодмінно залишаться спогади про дитинство та юність, спогади про рідну школу - місце, куди нас ще малятами привели батьки, де з допомогою всього шкільного колективу ми змужніли, розправили крила і стали дорослими людьми. Ідеально все аж ніяк не може бути, у будь-якій справі є свої недоліки. Але, як би там не було, школа відіграла важливу роль у нашому житті. І ми, як гідні її учні, повинні бути вдячними за всю її турботу і любов.
Шкільний колектив, очолюваний директором, намагався виховати з нас не лише справжніх учнів, а й творчих людей. Але, на мою думку, творчості все ж таки бракувало. Школа повинна навчити нас чомусь доброму. Адже у наш час це єдине місце, де ми можемо себе проявляти. Більше нам, на жаль, нема куди піти. Я розумію, що домашнє завдання забирає багато часу, але художня самодіяльність також повинна відігравати неабияку роль у нашому житті. У школі повинні бути люди, які були б зацікавлені в цьому, такі, до яких би ми могли звернутись за порадою чи допомогою. У кожного з нас є таланти: хтось уміє співати, хтось танцювати, хтось складати вірші тощо. Але не кожен зможе зізнатись у цьому. Я вважаю, що повинні бути такі люди у школі, організатори нашої позашкільної роботи, ті, хто зуміє організувати нас та нашу роботу, допомогти нам влаштувати побільше свят та конкурсів.
Мазніченко Тетяна, 11-Б клас

Переступивши востаннє поріг школи, ми почали задумуватися про минуле і майбутнє, про долю. Навіюють ці думки і радість дорослого життя, нових можливостей, і смуток за промайнулим безтурботним дитинством.
Школа - перехідний, але дуже важливий період нашого життя. Саме тут формується наш світогляд, інтелектуальна свідомість. Саме в школі ми знайомимося з першими уроками життя.
Усе змінюється, минає, та спогади не зміняться, не оновляться. Вони назавжди залишаться з нами.
Ященко Олена, 11-Б клас

Каждое мгновенье в нашей жизни имеет особый, неповторимый цвет и оттенок. У нас еще всё впереди, но радужный цвет нашей юности больше не повторится. В этот цвет окрашены светлые, беззаботные, солнечные деньки. И где-то среди этих оттенков можно найти родную школу. Первая линейка, первый звонок, первая оценка, начало нашей "взрослой" жизни.
И поэтому в сердце каждого из нас навсегда останется эта широкая полоса неповторимой радуги, имя которой - Школа.
Школьные годы чудесные..
С книжкою, с дружбою, с песнею
Как они быстро летят,
Их не воротишь назад...
Випускниця 11-Б класу

Ось ми вже закінчили шкільне життя і вступаємо в доросле. Кожен з нас вибере свою доріжку.
Нашою школою можна пишатись, але всетаки в школи, в учителів і навіть в директора є свої недоліки. У нашій школі є вчителі, у яких на уроках можна сидіти і слухати розповідь із задоволенням. Але є і такі вчителі, які тему подають в 3-4 реченнях. Мені таке не подобається. Тоді стає важче зрозуміти цей предмет.
Я в цій школі провчилася з 3-го класу, і за ці 8 років школу можна було вивчити, як своїх п'ять пальців. Що до шкільного персоналу (прибиральниці), то вони теж ставляться до нас як до свого знаряддя праці. Щоб нас випускали на вулицю - це саме головне, бо в школі дуже душно.
Випусниця 11-Б класу

Мої шкільні роки промайнули дуже швидко. Навчаючись в одинадцятому класі, я ніколи не думала, що мені буде тяжко на душі від того, що закінчую школу. Я думаю, що в моїй пам'яті назавжди залишаться ті шкільні дні, які промайнули так швидко. Маючи гарний, дружний клас, я не хочу залишати школу. Ніколи в моєму житті не буде того, що в мене було в школі. Хай навіть у мене було багато сутичок з учителями, але все одно я не хочу розлучатися з школою. Я ніколи не забуду своєї першої вчительки, яка була нам в школі за другу матір: вона нас навчала, плекала, виховувала, а найголовніше - вона навчила нас бути дружніми.
Школа в моїй пам'яті залишиться назавжди.
Випускниця 11-Б класу

За мої роки навчання було немало прикростей та конфліктів з учителями. Я не можу сказати, що завжди були винні тільки вони, та, на мою думку, більшість з учителів не розуміє своїх учнів, мало того, деякі просто виливають весь свій гнів на нас. А ми, в свою чергу, можемо тільки мовчати й слухати, а, можливо, навіть боятися за свої подальші оцінки. Я розумію, що життя у нас складне, та невже учні в цьому винні?
А ще дуже не подобається мені те, що нам, учням, не дають достатньо волі в своїх уподобаннях в одязі. Мені дуже не подобається наше шкільне вбрання. Всі такі одноманітні і зелені. Щоправда, багато хто з учнів його просто не носить, за що отримує по вухах. Щодо змінного взуття, то я це цілком підтримую і навіть поважаю цю ідею, бо це зручно і учням, і прибиральницям.
А взагалі школа мені подобається, і я дуже не хочу покидати її назавжди.
Випускниця 11-Б класу

Я вважаю, що наша школа найкраща в області, але вона все ж має дуже багато недоліків.
По-перше: в школі відкрито дуже мало цікавих факультативів (баскетбол для дівчат, легка атлетика, гімнастика),
По-друге: дітей в теплу погоду не випускають навіть надвір.
По-третє: деякі вчителі не на всі 100% подають матеріал для навчання.
Незважаючи на все це, школа має удосконалений комп'ютерний клас, новий хімічний кабінет, але вони не покривають багатьох недоліків нашої школи. Наприклад, у нас в школі немає психолога, немає в медпункті всіх належних антибіотиків для лікування дітей.
Такі нововведення, як газета, яка випускалася б учнями, більша перерва перед тим, як іти до їдальні, побільше організаторів для того, щоб шкільне життя для всіх учнів школи яскраво запам'яталося на все життя; побільше лавочок для того, щоб на перервах діти могли б сидіти не тільки в класах і в вестибюлі, але й на І, ІІ, ІІІ поверхах.
Потрібно ще і організувати відпочинки таборами на природі з різноманітними іграми та багатттям. А також побільше путівок на відпочинок до моря чи в гори. Але не потрібно забувати і тих дітей, які жили дуже близько до Чорнобиля. Наприклад, я: я раніше жила біля Чорнобиля, приїхала в Гостомель і пішла в 2-ий клас, а оздоровлювалась востаннє лише у 3-му класі. Тобто ці роки мені взагалі путівок не пропонували (бо їздять діти вчителів, або діти тих, хто дає кошти на нашу школу).
Досадно ще й те, що деякі вчителі, навіть якщо ти знаєш цей предмет, гарну оцінку так просто не ставлять.
Варто було б згадати про нашу їдальню: порції одинадцятикласникам дуже малі. А іноді через неохайність чергових у тарілці можеш знайти волосину, а в чашці - жувачку.
А взагалі школа у нас непогана, але трохи озеленити її варто було б.
Випускниця 11-Б класу

Вот я уже випускница, а как будто недавно я стояла с двумя бантиками и большие "дяди і тёти" дарили мне букварь. Я помню, как всем классом мы проходили по коридорам новой школы. А класс! Каким большим он нам всем казался! Теперь мы уже взрослые.
Школа для нас стала родной и близкой. Каждый будний день идёшь по той же самой дороге и думаешь. Сейчас, как всегда, дежурный класс под Гимн будет поднимать флаг, остальные будут делать зарядку. На переменах, идя по школе, видишь только один цвет - зелёный...
Випускниця 11-Б класу

Я - випускниця. Я закінчила школу і поринаю у вир дорослого життя. Я стала насправді дорослою людиною. Залишаючи школу, я залишаю з нею найдорогоцінніше, що є в кожної людини, - своє дитинство.
Школа для мене - це мій другий рідний дім, а вчителі - то батьки. Вони ніби рідні. Усі ці роки вони оберігають і турбуються про нас. Кожен раз, коли школа випроводжає випускників у дорогу, вона ніби відпускає з нами частинку себе, але приходять нові учні, які заповнюють цю втрату, і вона знову розквітає, наповнюється радістю. Я хочу, щоб школа нас ніколи не забула, і ми її також.
Випускниця 11-Б класу

Минула державна підсумкова атестація, і ми закінчили школу. Ту школу, яка дала нам основу знань. Так, бували тяжкі часи в нашій школі, але, як би там не було, вона навіки залишиться школою нашого життя. У ній ми пізнали все: радість, сльози, щасливі хвилини під час виступів, сміх. Все це поєднує одна велика родина, назва якої - школа. У ній ми можемо зустріти мудрих викладачів, які допомагають нам у скрутну хвилину, роз'яснюють незрозумілі приклади. Найбільше, що мені подобається в школі, - так це приклади вчителів, взяті з життя. Вони не заставляють заучувати незрозумілі речі, а доводять усе конкретними прикладами.
Для кожного учня школа залишиться основою знань. Пройде небагато років, але все ж таки вона залишить помітний слід у нашому житті.
Школо, залишайся такою якою ти є!
Не забувай, для кожного учня ти - стежина у життя. Хоча й інколи ти сувора. Але без суворого неможливо. Ти навчила нас сприймати удари життя.
Випускниця 11-Б класу

За сім років у нашій школі відбулося чимало різних змін. Перш за все цьому сприяло відкриття нового приміщення, введення нової системи оцінювання знань учнів, та й взагалі - постійні зміни в шкільному колективі. За цей проміжок часу школу покинуло багато випускників, і не менша кількість дітей почала своє шкільне життя.
Як і кожний випускник, я впевнена, що в майбутньому я буду дуже сумувати за шкільними коридорами, веселими перервами та за довгими уроками. І в такий момент не хочеться згадувати якісь неприємні випадки, на думку спадають лише ті випадки та епізоди зі шкільного життя, які назавжди залишилися в наших серцях.
Випускниця 11-Б класу