Цього літа мені пощастило побувати біля моря - їздила туди разом із учнями
нашої школи і вчителькою Любов Олександрівною Новицькою.
Невелике приморське містечко Сергіївка зустріло нас привітно. Я приїхала
сюди вперше, а Любов Олександрівна була у Сергіївці не раз. Тому вона була
нашим гідом: розповідала, показувала, згадувала.
Як ми раділи, коли підійшли до моря! Ми аж руки підняли, наче хотіли полетіти
разом з чайками...
Незабутньою лишились подорожі до моря через лиман на катері.
Яке повітря! Настояне на травах, воно переповнює груди, і дихається тут
легко-легко.
На морі ми купалися, загоряли, грали в різні ігри. А в обідній час, знову
- таки катером, поверталися до санаторію.
А ще ми ходили на екскурсію по Сергіївці і відвідали дуже багато цікавих
місць. Одне із них - це Зміїна коса.
Увечері в санаторії відбувалися цікаві ігри, вікторини. Після них була дискотека.
Я дуже вдячна за чудовий відпочинок.
Скороход Наталія - учениця
9-А класу.
Цього літа я поїхала в місто-герой Одесу. Наш відпочинок мав бути веселим
і захопливим, бо ми жили в будиночках біля самого моря. Одного дня ми
пішли на море і побачили зграю дельфінів. Вони вистрибували з води, роблячи
різні трюки, ніби вітаючи всіх нас.
Ввечері ми ходили на різні дискотеки та в кінотеатр. Усім нам хотілось,
щоб вечори тривали завжди і ніколи не закінчувались.
Наприкінці відпочинку ми не хотіли від'їжджати з цього чарівного райського
місця. Мені дуже сподобалося в Одесі.
Чала Світлана - учениця
8-А класу.
Кожне літо завжди залишає маленьку скарбничку спогадів. Хтось згадує
відпочинок на морі, хтось - бабусине село, а хтось просто теплі сонячні
дні. У моїй же пам'яті залишився спогад про відпочинок у санаторії "Медобори"
Тернопільської області.
Ми з учителькою Світланою Леонідівною Шушкевич любили гуляти лісами, що
навколо санаторію, ходити у сусідні села або просто сидіти в одній кімнаті
і весело розмовляти.
Двічі ми їздили на екскурсії. Вперше-до Кришталевої печери. Там, блукаючи
3 км підземними доріжками, ми заслухалися легендою про дівчину Наталю,
яку кохав Господар печери і, щоб не відпускати, перетворив її на кам'яну
ящірку.
Наша друга екскурсія - до Почаївської Лаври. Разом з екскурсоводом ми
познайомилися з територією монастиря, піднімалися на дзвіницю, були на
службі.
А ось коли їхали назад, то деякі прощалися з санаторієм навіть зі слозами.
Та що мені залишалося насправді надовго - так це моя нова подруга.
Гордійко Дарія - учениця
9-Б класу.
Настало довгоочікуване літо. У кожного щось заплановано на цей період.
Так і в нас у школі. Були путівки на відпочинок у різні куточки України.
Я захотіла побачити велич гір, подолати їх вершини, відчути свіже, насичене
запахом трав повітря.
Їхали ми довго. У поїзді було шумно та весело, всі думали, яким буде відпочинок.
І ось, побачивши гори, хатинки з охайними двориками та кумедними копичками
сіна, ми зрозуміли: нарешті Закарпаття. Проїжджаючи крізь тунелі, на душі
мали якесь незвичайне відчуття. Нас зустрів інструктор, розсадив у автобуси,
і ми поїхали.
Піднімаючись вгору по дорозі, наша група побачила м.Воловець. Воно було
розміщене в самому яру, тому нам було добре видно церкви й будинки - вся
краса цього містечка.
Вийшовши з автобуса, ми побачили працівників "Форелі", які зустрічали
нас з хлібом та сіллю. Всі підійшли, відламали по шматочку короваю, вмочили
в сіль й з'їли. Кожен день у санаторії був цікавий, адже ми ходили в гори,
грали в різні ігри та забави. Був похід до озера, де наші екскурсоводи
готували шашлики, запарювали чай з гірських трав, варили крумплі-бараболю.
Деякі діти купались у прохолодній гірській річці.
Були поїздки до різних історичних пам'яток. Щодо мене, то у "Форелі"
мені дуже сподобалось, і я з нетерпінням жду путівки туди ж. Я гарно відпочила.
Щербина Олена - учениця
9-А класу.
|