 |
Народився Юрій Ілліч у Гостомелі. Батьки його також родом звідси. Закінчив вісім класів СШ № 13, а потім - Катюжанське СПТУ. Далі - служба в армії. Саперний батальон інженерних військ у Німеччині. Після армії розпочав трудову біографію водієм однієї з автобаз, пізніше працював у кооперативах. Одного разу трапився прикрий випадок, коли його КамАЗ, яким перевозив вантажі, затримали у Німеччині. Машина не відповідала європейським стандартам. Організація, в якій на той час працював Юрій Ілліч, не подала руки допомоги. Довелось самому виплутуватися з історії. Тож, певно, саме тоді зникло бажання займатися вантажними перевезеннями і визріла шалена думка створити власне підприємство чи фірму. І створив! Став директором фірми "Міраж". Це, так би мовити, один бік діяльності. Але є і другий. Юрій Ілліч - справжній меценат, з когорти тих, кого радували і, напевно, радуватимуть довгі роки. Сьогодні ще мало хто відрізняє мецената від спонсора. А між ними суттєва різниця: перший дає гроші на благодійні потреби без будь-якої користі, другий шукає зиску для себе у вигляді яскравої реклами. Благодійність різнобічна. Це допомога школі, селищу, лікарні, церкві, конкретній людині. Вже традиційно проводиться свято до Дня Перемоги, яке в селищі відзначаємо 8 травня.
Нині переважає принцип заперечення: все погано. А здоровий принцип полягає в іншому: працюй сам, щоб було добре. Працюй наполегливо і конструктивно. І тоді успіх гарантовано.
Шкільна родина
Немає потреби багато говорити про те, яку величезну роль відіграє слово
"доброта".
Доброта. Кожен у це поняття вкладає свій зміст, своє розуміння. Звідки
вона, людська доброта? Можливо, закладена генетично, а найімовірніше -
від високої потреби бути потрібним людям.
Саме такою добротою наділений Юрій Ілліч, який кожної миті, щохвилини,
творить добро і це є його внутрішньо. потребою.
Що ж є тією живильною силою, яка породжує бажання творити добро? Насамперед,
щира любов до людей. Безмежну вдячність за допомогу у вирішенні непростих
проблем, які стоять сьогодні перед школою, неможливо висловити у простих
газетних рядках. Юрій Ілліч не залишає поза увагою потреби школи, учнів,
педагогів.
Дивишся на нього і дивуєшся: звідки стільки сил та енергії, звідки така
наполегливість, небайдужість до людських доль? Відповідь проста: працелюбність,
чуйність, самовідданість. Як люднів би світ, якби більше було таких, як
Юрій Ілліч. Такими ж добрими, чуйними, порядними хоче бачити він і своїх
дітей. Адже добре виховані діти - це спокійна, щаслива старість батьків.
Юрій Ілліч веде доньок та сина непростими шляхами життя і намагається
своїми порадами підтримати їх. І це йому вдається. Адже поряд з ним крокує
по життю мудра порадниця, любляча дружина, дбайлива мати - Валентина Василівна
Прилипко.
Завтра почнеться новий день. А сьогодні у Юрія Ілліча є ще кілька хвилин,
щоб побути наодинці зі своїми думками, спланувати справи, зібратись до
роботи. Він вірить, що новий день буде прекрасним.
Я щиро бажаю Вам, Юрій Ілліч, щоб всі прийдешні дні були сповнені світлої
радості, успіхами в нових починаннях.
Заступник директора з навчально-виховної роботи
Давиденко З.А.
Мій тато дуже зайнятий, у нього дуже багато справ. Але він, як кожний
працівник, має вихідний день і відпустку. У ці дні він присвячує всю увагу
своїй родині. Він турбується про те, щоб у вихідні я добре провів час.
Я з татом відвідую футбольне поле та багато цікавих місць. Він завжди
турбується про моє здоров'я, успіхи у навчанні. Допомагає робити домашні
завдання. Разом з ним ремонтуємо автомобіль, при цьому вивчаючи будову
машини. Коли на вулиці зима, ми їдемо кататися на ковзанах и лижах. У
вільний час я граю з татом у шашки і шахмати. Також він мене навчає любити
працю, поважати старших людей.
Я дуже люблю батька і пишаюся ним. Коли я виросту, то обов'язково буду
схожим на нього.
Прилипко В'ячеслав, 7-А клас
З Прилипком Юрієм Іллічом вперше зустрілись, коли він разом з своїми
однолітками прийшов у 5 клас Гостомельської середньої школи.
Спокійний хлопчик,нічим не відрізнявся від своїх товаришів. Хіба що повагою
до старших та своїх батьків, яку він зумів пронести і по сьогодні.
Пішовши працювати, Юрій Ілліч завжди допомагав вчителям, він це робив
з задоволенням і ніколи цим не хвалився. Свої хороші риси характеру Юрій
Ілліч зумів передати своїм дітям. Вони ведуть себе завжди скромно, до
всіх відносяться з повагою.
Жоден з наших випускників не допомагає школі, ветеранам, хворим стільки,
як це зробив, робить і надіюсь буде робити ця прекрасна людина.
Нехай Бог йому допомагає і всі добрі люди у всіх його справах.
Здоров'я, успіху, домашнього тепла і поваги від людей йому бажаю. Добро
ніколи не забувається.
Новицька Любов Олександрівна, учитель математики