ЦЕРКВА У ГОСТОМЕЛІ

У найдревнішому регіоні нашого селища височить найкрасивіша споруда козацького православного храму - Свято-Покровська церква. Храм Божий став свідком численних подій, що вирували впродовж сотень літ.
Церкву перебудували козаки легендарного полковника Семена Палія, котрий жив у Гостомельському замку і боронив ці землі. Але ще до 18 ст. церква, напевно, була в Гостомелі, якому було надано Магдебурське право. Отже, це було містечко, тому в ньому повинна була бути церква.
З 1770р. по 1793р. це - уніатська церква. Її священики - Андрій Михалевич, Ян Таницький та Іоанн Миласевич - пізніше були поховані на території церкви.
З 1793р. церква перейшла з унії до Православ'я. У кінці 19 ст. у Гостомелі коштом парафіян було побудовано дерев'яну церкву, яка стала осередком духовного життя. Існує фото Гостомельського церковного хору 1903р.
У цей час священиком був Андрій Львович Кремптинський.
У 1937р. церкву закрили. Комуністи вирішили її повністю розгромити. Для цього було навіть приведено учнів школи за наказом секретаря Д.Естіса, щоб діти бачили розгром храму. Л.Литвиненко, старожил селища, який був очевидцем цих подій, розповів, що старі люди, дивлячись на це безчинство, плакали і кричали: "Що ви робите, антихристи?" Упав хрест, за ним другий. Дзвони відправили на переплавку, ікони викинули на вулицю. У церкві зробили зерносховище, а пізніше - клуб.
У роки німецької окупації роботу церкви було відновлено. Священиком став Петро Васильович Александрович. На приміщенні церкви знову встановили хрест. Та діючим храм був недовго.
У 1949 році знову церкву було переобладнано під клуб. Найближча діюча церква знаходилась у с.Мостище, тому селищна рада вирішила надати церковній громаді інше приміщення - так звану "хату Раца". Цей дерев'яний будинок потребував ремонту,а його приміщення було непридатне для здійснення церковної служби. Марною виявилася скарга прихожан Московському патріархові.
А в церковному приміщенні організували республіканський спортивний клуб, пізніше його перебудували під звичайний клуб.
16 лютого 1961р. Рада у справах Руської православної церкви при Раді міністрів СРСР зняла з реєстрації православну громаду в селищі Гостомель, а це фактично означало заборону її діяльності. Та віра перемогла, і сьогодні церква є окрасою Гостомеля, одним із духовних центрів селища, духовним оазисом серед сучасного безладдя.
У 1989р. віруючі Гостомеля домоглися повернення церкві приміщення, яке використовувалось як клуб. Силами самих гостомельчан приміщення було переобладнане. Спочатку священиками тут служили о.Олексій і о.Федір.
На початку 1990-х років настоятелем Свято-Покровської церкви став о.Петро(Павленко).
У 1997р. Свято-Покровська церква засяяла новою прикрасою: силами прихожан та будівельників з Івано-Франківщини та Хмельниччини на будівлю храму вознісся центральний великий купол з восьмигранником. Величезний 80-ти тонний кран "Лібхер" повільно підняв у повітря освячений настоятелем Свято-Покровської церкви отцем Петром купол з православним хрестом. З цієї нагоди колишній голова Гостомельської ради Леонід Литвиненко, який у шкільні роки був свідком руйнування храму, написав вірш "Покровська церква".
Покровська Церква

Стояла ти гарна, струнка, білосніжна,
У зелені пишній, як квітка, цвіла,
Ти храмом була для людей православних,
Збудована ними - окраса села.
Дивилися в небо дзвінниця і купол,
На них - золотії хрести.
І дзвони, і хори співали,
Туди всім хотілось прийти.
Я був очевидцем, як церкву ламали,
І бачив я жах в очах наших людей
Тепер же, як купол новий підіймали,
Одна лише радість світилась з очей !
Робили дівчата, робили солдати,
І техніка також могутня була,
І знову Покровськая Церква-красуня
Стоїть, як окраса, у центрі села
Вінчається молодь, і діточок хрестять,
І моляться люди, щоб краще жилось,
Щоб нас стороною обходило горе,
Щоб люди творили добро, а не зло.
Стародавній храм ніби помолодшав, осяваючи Гостомель життєдайним Божим благословенням.
Усе більше і більше гостомельчан приходить у храм Божий, щоб наповнити душу і серце новою вірою, яка була притаманна з давніх - давен жителям нашого селища, про що свідчить реліквія роду Місюнів в Гостомелі. Наталія Василівна Таран (дівоче прізвище - Місюна) - представниця уже четвертого покоління жінок, які зберігають реліквію - скляну, сповнену неймовірно чистим білим лиском, Матір Божу з немовлям. Цьому раритету близько 100 років. Зробив її невідомий майстер на Гостомельському склозаводі мало не у перші роки його функціонування. У селищі про це диво мало хто знає. Заввишки статуя Богоматері близько 40 см., і створена вона у вигляді свічника. А коли церковна свічка торкається своїм промінням її скляного тіла, по кімнаті розливається тепле, м'яке та барвисте світло.
Наталія Василівна вірить, що ця Божа Матір допомогла у житті усім членам цієї родини. Адже ніхто не зійшов на хибний шлях, а щастя, затишок та спокій завжди панували у їх серцях, стосунках, оселях.
А оскільки "народилась" вона на склозаводі в нашому селищі, то, можливо, якимось чином вона допомагає нашому рідному Гостомелю. І ми всі, гостомельчани, віримо в його прекрасне майбутнє!
Члени краєзнавчого гуртка Кушнір Марина, 7-А клас
Конюшок Ярослава, 7-А клас