Якось улітку я та моя родина вирішили відпочити в сімейному таборі. Всього їхало шість родин. В автобусі було стільки радості, чудового настрою та жага нових вражень, всі не могли дочекатись приїзду.
Аж тут через пошкодження автобус зупинили і скоро нам повідомили, що першу ніч відпочинку ми проведемо в незапланованому місці. Гомін в автобусі різко припинився. Вийшовши з нього, ми побачили перед собою широкий степ, ліс, річку та тиху стареньку хатину. Ми були дещо розчаровані, але не падали духом, розуміючи, що для тутешньої ночівлі потрібно докласти зусиль.
Розглянувши все навкруги, ми хутчіш попрямували до хатини. У ній приблизно рік вже ніхто не мешкав, тож її стан був не зовсім задовільним. Всередині стара піч,глиняний посуд, трухлявий стіл та лавки. Всі відразу взялися за роботу: чоловіки, наносивши з криниці води та нарубавши дров, розпалили багаття, діти помили посуд, а жінки готували вечерю-грибний суп.
Гриби для супу збирали у місцевому лісі. Зустріли там деяких мешканців Лісового царства: білку, лисицю, їжака.Було дуже цікаво знаходити хитрого грибочка, який заховався в листі.
Нарешті всі зібралися навколо багаття, покуштували вечерю і почали розповідати одне одному про себе. Ось один із подорожуючих виносить з хатини баян, який знайшов на горищі, зручно вмощується і починає грати і співати. Спочатку заспівав сам, але потім його пісні підхопили інші, і вони понеслися по всьому степу. Здавалось, нам підспівували і дерева в лісі, і трава у полі, і річка у долині, а особливо цвіркуни та сова на дереві.
Наспівавшись, ми почали розповідати цікаві історії, але тихо, тому що такого дзвінкого голосу, як до співів у нас вже не було.
Прийшов і спати час. А ніч така тепла-тепла, зоряна, світить ясно місяць, видно "хоч голки збирай". Тож, аби зробити цю ніч ще більш незабутньою, ми вирішили спати під відкритим небом. Вимостили з сіна та ковдр ліжка і полягали. Я впевнена, що з добру годину ніхто не міг заснути, кожен дивився на зорі, шукаючи сузір'я, думав про життя.
Все ж наступного дня ми поїхали в санаторій. Там нам дуже сподобалось, гарно відпочили, але повертаючись додому, ми лише частково думали про санаторій, найбільше нам запам'яталася перша ніч у селі, не зважаючи на всілякі незручності. Адже з чистим, м'яким і водночас насиченими пахощами трав повітрям, незайманою чистою, джерельною водою,з дихаючою, незаасфальтованою землею не зрівняються ніякі курорти світу. І хоч скільки б хімічних вітамінів і ліків не виробили, найкращі з них-це природа та її дари.
Тому я вважаю, що головне не де, а як відпочити.

Даниленко Ірина-учениця 8-Г класу