ТВОРЧІСТЬ ТИЧИНИ І СУЧАСНІСТЬ

... Тичина - Лірик... Тичина - Борець... І Тичина - Зрадник? Найбільше я люблю Лірика - яблуневоцвітного генія, який набагато випередив свій час. Мимоволі зачитуєшся його ніжними віршами, повними експресії, життєстверджувальної сили. "Те-че рі-ка, як му-зи-ка". Як музика звучать твої вірші, Тичино, і будь-хто, блукаючи чарівними коридорами твоїх рим, серед безмежних алітерацій підсвідомо кидається танцювати вальс із вишуканими ямбами чи вибагливими анапестами. Самодзвонними квітами цвіте-брунить у душі захоплення, розпускаються крила натхнення. Ні! Ніхто не писав так до тебе. Ніхто не писав і пізніше. Твої вірші звучать так сучасно, так свіжо, світанково, що здається - вони написані сьогодні вранці якимось надзвичайно талановитим юнаком. І десь далеко-далеко ще твій захід. Тремтячі пальці меланхолійно перегортають сторінку. Серце божевільно стукає, ніби намагається вирватись із грудей і тікати, заховатися, забути. Очі нервово-швидко бігають по рядках... Загупали в двері прикладом. Полудневою спекою обпікають мозок твої, Борцю, вірші, і не можуть вони, просто не можуть залишити когось байдужим, не хвилювати. Адже і сьогодні вони болять. ... Тичина - Зрадник? Лиш тут тебе, Тичино, так важко зрозуміти сьогодні. Ми вільні, ми нікому нічим не зобов'язані, ми не знаємо, що таке тиск. То зрадник?.. А хіба можна назвати зрадником того, хто заради себе пожертвував... собою? Ти ніколи не зникнеш. Солодкоголосими арфами і грізним громом звучать твої рядки, які для мене не зайдуть за обрій ніколи! Робота учасника ІІ туру Всеукраїнської олімпіади з української мови і літератури Гордійко Дарії