МОГУТНІЙ ВЕЛЕТЕНЬ

Дуб шанували за довголіття, міцність, посухостійкість, використовували в будівництві. Саме дубова кора вважалася найкращою у чинбарстві та кушнірстві для вичинки шкір. Вважалося, що дуб має велику силу. Коли народжувався син - коло хати садили це дерево, а дубовими гілками заклечували хату, встеляли долівку з весни до осені. Щоб хлопець був міцним, йому у першу купіль клали три листочки із вершка дуба. Ліжко теж збивали з дубових дощок, щоб за ніч чоловік набрався від нього мочі. Саме цим велетом, як довговічною віхою, позначив український народ певні етапи своєї славної історії. Запорізький дуб... Дуб Палія... Дуб Шевченка... Запорізький дуб зберігався в селі Верхня Хортиця (передмістя Запоріжжя) до наших днів. Вважають, що йому понад 800 років. Напис на меморіальній дошці, встановленій тут, нагадує: "Запорізький дуб. Пам'ятка природи ХІІ століття. Висота дерева - 36 м, діаметр крони - 43 м, довжина обхвату - більш як 6 м". Із хортицьким дубом пов'язано чимало цікавих бувальщин. Розповідають, що у цьому місці збирав своє військо гетьман Богдан Хмельницький, виголошував промови, готуючись у похід. Могутній дуб розрісся в урочищі Юзефин Рокотнівського району на Рівнинщині. Як гадають, йому понад 1300 років. Це дерево пам'ятає ще часи київських князів. Перекази розповідають, що біля нього зупинилося на перепочинок Ігореве військо. А в Заліщинському лісництві, що на Тернопільщині, є славнозвісний Довбушів дуб, під яким 1744 року зупинився уславлений ватажок повстанців. Відомий дуб і на Михайловій горі поблизу Прохорівки на Черкащині. Тут Т.Шевченко бував у свого друга Михайла Максимовича - відомого вченого, першого ректора Київського університету. Під цим дубом тривали задушевні бесіди, тут поет писав вірші. Смолянчук Вікторія, 4-А клас